Роздрукувати

Директор Українського інституту національної пам'яті
          Солдатенко Валерій Федорович

Доктор історичних наук (1981 р.), професор (1986 р.), член-кореспондент Національної академії наук України (2006 р.). Директор Українського інституту національної пам'яті.

Народився 13 квітня 1946 р. в м. Селидове Донецької області. В 1970 році закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. До 1976 року працював асистентом, старшим викладачем, доцентом цього ж навчального закладу. 1973 р. захистив кандидатську дисертацію.

З 1976 року до 1984 р. – старший науковий співробітник Інституту історії партії при ЦК Компартії України – філіалу Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС. Розробляв питання історії революційного руху в Україні на початку ХХ століття та в 1917-1920 роках, історію преси цього періоду. Підготував і видав кілька індивідуальних монографій, співавтор ряду колективних праць із вказаної тематики. 1981 року захистив докторську дисертацію.

У1984-1988 рр. очолював кафедру історичного досвіду КПРС Київської вищої партійної школи. З 1988 р. до 1991 р. – завідувач відділу історико-політичних досліджень Інституту політичних досліджень ЦК Компартії України. З 1992 р. до 2010 р. – завідувач відділу етноісторичних досліджень, відділу соціально-політичної історії Інституту політичних і етнонаціальних досліджень НАН України. У липні 2010 – лютому 2011 рр. В.Ф. Солдатенко – Голова Українського інституту національної пам’яті. В лютому 2011 р. призначений директором Українського інституту національної пам'яті.

Продовжуючи вивчення досвіду 1917-1920 років, підготував низку праць про Українську національно-демократичну революцію. У систематизованому вигляді результати досліджень опубліковані в індивідуальних монографіях: «Українська революція: концепція та історіографія» (К. 1997), «Українська революція: концепція та історіографія (1918-1920рр.)» (К., 1999), «Українська революція. Історичний нарис» (К. 1999). «Незламний. Життя і смерть Миколи Скрипника» (К. 2002), «Георгій П’ятаков: миттєвості неспокійної долі» (К. 2004), «Володимир Винниченко (На перехресті соціальних і національних прагнень)» (К., 2005), «Три Голгофи (Політична доля Володимира Винниченка)» (К., 2005). «У пошуках соціальної та національної гармонії (Ескізи до історії українського комунізму)» (К., 2006), «Винниченко і Петлюра: політичні портрети революційної доби» (К., 2007), «Україна в революційну добу. Історичні есе-хроніки. У 4-х томах. Рік 1917 – Рік 1920» (Харків – Київ. 2008-2010).

У цей же час вийшла низка праць у співавторстві з іншими відомими українськими істориками: «Соборництво і регіоналізм в українському державотворенні» (І.Ф. Курас), (К.2001); «Військовий чинник у боротьбі за політичну владу в Україні в 1917-1918рр.» (Л.Г. Хало), (К., 2002); «Політична історія України ХХ століття. Т. 2. Революції в Україні: політико-державні моделі та реалії» (В.Ф. Верстюк) (К. 2003); «Галицька армія у Наддніпрянській Україні» (Б.П. Савчук) (2004); «Володимир Винниченко» (С.В. Кульчицький), (К., 2005); «Українське питання в роки Першої світової війни» (В.І. Головченко), (К., 2009); "Революційні альтернативи 1917 року й Україна" (О.М. Любовець), (К., 2010).

Під керівництвом В.Ф. Солдатенка здійснено комплексну розробку проблем «Українська ідея і суспільно-політичні рухи в Україні в ХVІІ-ХХ століттях», «Україна в політичних системах ХХ століття (Порівняльний аналіз)», «Суспільно-політичні трансформації в Україні в ХХ на початку ХХІ століття». Результати досліджень видрукувані в серії монографій під загальною назвою «Українська ідея»: «Перші речники» (К.1994), «Постаті на тлі революції» (К. 1995), «Українська ідея: історичний нарис» (К. 1995), «Українська ідея та її творці» (К.1999), «Українська революція і державність» (К.1998), «Соборність України» (у двох книгах – К. 2000, 2002), «Події і особистості революційної доби» (К. 2003), «Український вибір: політичні системи ХХ століття і пошук власної моделі суспільного розвитку» (К.2009), «Суспільно-політичні трансформації в Україні: від задумів до реалій» (К.2009)

Чимало часу В.Ф. Солдатенко присвятив дослідженням історичної персоналістики. Зокрема, опубліковані численні нариси про життєвий і творчий шлях М. Драгоманова, М. Грушевського, С. Петлюри, М. Скрипника, І. Мазепи, Д. Дорошенка, П. Христюка, М. Порша, Г. Пятакова, Є. Бош, В. Прокоповича, В. Шульгіна.

Загалом В.Ф. Солдатенко – автор більше 600 публікацій. Серед них – близько 50 монографій, 20 – належать виключно його перу.

Валерій Федорович – член спеціалізованих рад із захисту докторських і кандидатських дисертацій в Інституті політичних і етносоціальних досліджень НАН України ім. І.Ф. Кураса, при історичному факультеті Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, низки вчених рад університетів України.

В.Ф. Солдатенко – член редколегії «Українського історичного журналу», «Історичного журналу», журналів «Пам’ять століть» та «Діалог», «Наукових записок Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України ім.. І.Ф. Кураса», тижневика «Історія України», низки фундаментальних наукових, у тому числі енциклопедичних, а також документальних видань. Здійснював наукове керівництво аспірантами й підготував до захисту 10 кандидатів наук та був науковим консультантом по підготовці 5 докторських дисертацій.

Вєдєнєєв Дмитро Валерійович

Заступник директора Українського інституту національної пам’яті

Доктор історичних наук, професор. Державний службовець 5 рангу.

Народився 1 серпня 1967 р. у м. Севєродонецьку Луганської області.

Закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1991 р., з відзнакою) та аспірантуру. У 1986–1988 рр. пройшов строкову службу у Збройних Силах.

У 1994–2010 рр. проходив військову службу на науково-педагогічних й керівних посадах у Службі безпеки України, зокрема – викладача й заступника начальника кафедри історії та політології Академії СБУ (1994-1998 рр.), начальника науково-дослідного відділу Державного архіву СБУ (1998–2002 р.), заступника начальника Центра навчально-методичної роботи Національної академії СБУ (2004–2005 рр.), завідувача спеціальної кафедри історії національних спецслужб Національної академії СБУ (2006–2010 рр.). Полковник запасу.

У листопаді 2010 – лютому 2011 рр. – заступник Голови Українського інституту національної пам’яті.

Автор та співавтор понад 400 друкованих праць, у т.ч. 27 монографій та навчальних посібників з історії української дипломатії та спецслужб у ХХ ст., повстансько-партизанських рухів. Член спеціалізованих вчених рад Національної академії СБУ, Національного університету оборони України, член редколегії фахових видань «Воєнна історія», «Державна безпека України», «Науковий вісник Національної академії СБУ».

Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Омельченко Олег Володимирович

Заступник директора Українського інституту національної пам’яті

 Кандидат історичних наук, доцент. Державний службовець 5-го рангу. Дійсний член Української академії наук.

Народився 9 березня 1964 року у м. Львові.

У 1986 році закінчив з відзнакою історичний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка.

У 1988-1991 рр. – аспірант Львівського державного університету ім. І. Франка.

Протягом 1986-1988 рр. та 1991-1995 рр. – асистент, старший викладач кафедри історії Львівського лісотехнічного інституту, згодом Українського державного лісотехнічного університету.

У 1995-1998 рр. – докторант Інституту політичних та етнонаціональних відносин НАН України.

У 2003-2006 рр. – доцент кафедри політичних наук і філософії Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

У 2006-2009 рр. – Генеральний директор Українського державного науково-дослідного інституту "Ресурс" Держкомрезерву України.

У 2007-2009 рр. – член Колегії Держкомрезерву України.

Протягом 2009-2010 рр. – проректор з наукової роботи Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

У вересні 2010 – лютому 2011 рр. – заступник Голови Українського інституту національної пам’яті. З березня 2011 р. призначений заступником директора Українського інституту національної пам'яті.

Автор понад 65 наукових праць, з них 5 монографій у співавторстві.

Нагороджений почесною грамотою Львівської облдержадміністрації та відомчими нагородами Держкомрезерву України.